Інформація заради інформації і прогрес заради прогресу? Автор цієї книги майже не має сумніву, що саме так воно відбувається. Питання в іншому: чи можна змінити такий хід речей? Медіа є плодом, який людство виносило в своєму лоні, але який людству не належить. Культура і цивілізація постають у книзі як низка проектів, що саморозгортаються, експлуатуючи людські і машинні ресурси.
· Медіакритика
· Інтернет проти телебачення
· Глобалізація
· Якісні й популярні медіа
· Авторитарні, тоталітарні й лібертальні медіасистеми
· Цензура
· Пропаганда й реклама
· Еротика проти порнографії
· Екранне насильство
· Парадоксальне мислення
· Медіаосвіта і медіаграмотність
· Семіоцентризм
· Небезпечна ноосфера
· Нооценоз
· Від медіаекології до екології ноосфери
Потятиник Б.В.
П 646 Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. – Львів: ПАІС, 2004. – 312 с.
ISBN 966-7651-18-5
Ключову роль у цій книзі відведено медіакритиці – одному з найважливіших інструментів саморегуляції масової комунікації. Медіакритика є також доброю школою для тих, хто готує себе до праці у сфері мас-медіа. Втім, не тільки для них. У деяких розділах автор пропонує настільки відмінні погляди на масову комунікацію, що це може спонукати читача до переоцінки його стосунків з медіасвітом, а отже, зацікавити журналістів й усіх, хто схильний до філософсько-критичного осмислення медіа, зокрема студентів, які вивчають журналістику і масову комунікацію.
ББК 460+Ч612.18
ISBN 966-7651-18-5
© Потятиник Б.В., 2004
© ПАІС, 2004, верстка, оформлення
Перед брамою
Деякі вступні завваги.
Media i Medium. Віртуальність
Комунікаційні зони: критерії поділу
критерій Галузевий
Телебачення
Інтернет
Глобалізація
Підтримка позатериторіальних етнокультур
Критерій вірогідності
Зона якісних медіа
Зона популярних медіа
Між зонами: містифікація
Критерій свободи
Авторитарна зона
Медіа і аудиторія
Авторитарна концепція преси
Цензура
Зона свободи
Теорія і практика вільної преси
Свобода у концепції соціально відповідальної преси
Свобода медіа в Україні
Комунікаційна техніка і свобода
Тоталітарна зона
Електронний тоталітаризм
''Класика" тоталітаризму
Маніпуляція масовою свідомістю
Реклама – PR – пропаганда: спільне і відмінне
Відступ І.
СВОБОДА ЯК СПОКУСА
Критерій патогенності
Зона "раю": реклама – позитивна пропаганда – еротика
Зона "пекла"
Медіанасильство
Насильство і страх в дискурсі тоталітарного суспільства
До "раю" через "пекло"
критерій Хронологічний: КОНФЛІКТ МЕДІУМІВ
Проти письма
Народження нової галактики
На троні – телебачення
Ідеал всевідання як межа розвитку
Інформація заради інформації
Відступ ІІ.
СЕМІОЦЕНТРИЗМ: НООСФЕРА ЯК НЕБЕЗПЕКА
Критерій автоматизму
Зона людей
Зона машин
Комунікаційні машини і роботи
Мегамашина
Парадоксальне мислення як елемент філософії масової комунікації
за брамою: прикінцеві завваги
Вілбур Шрамм. Чотири теорії преси
Іван Дзюба. Тридцять років із Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна
Володимир Войтенко. Шокова футурологія
Девід Ловренс. Порнографія і непристойність
Перед брамою
Як і годиться перед входом, дозволимо собі трохи побрязкати ключами. Власне ключі – це критері XE "Критерій" ї, на основі яких ми спробуємо поділити масову комунікацію на зони. І що ж ми збираємося відкривати?
Деякі теми здадуться читачеві знайомими, хоча не обійдеться без сюрпризів. І не всі сюрпризи приємні. Скажімо, телевізійник чи той, хто захоплюється цим медіум XE "Медіум" ом, не буде в захваті від параграфа "Телебачення XE "Телебачення" ". Він прочитає чимало такого, що XE "Книга" суперечить уявленням про мас-медіа XE "Мас-медіа" як самодостатню четверту владу. Натомість йдеться про "автоматизм" роботи на медіа-конвеєрі. З міркувань корпоративної гідності, може, варто було б "загубити" ключі від деяких комірок, приховуючи від непосвячених якісь не надто привабливі професійні таємниці…
Більшість людей висловлюють невдоволення існуючими медіа, які, попри те, мають дивовижну владу над нами. Ми, звісно, не претендуємо на розгадку усіх медіа-таємниць і хочемо застерегти читача від невиправданих сподівань. Комунікаційні зони, про які піде мова, не більше, ніж умовність, яка може полегшити розуміння медіа. Це ніби фотографії одного й того ж об’єкта у різних ракурсах: зони популярної і якісної прес XE "Преса" и, телебачення XE "Телебачення" та Інтернет XE "Інтернет" у, свободи та авторитаризм XE "Авторитаризм" у… За бажання цей перелік можна продовжувати, точнісінько так само, як можна робити все нові й нові фотографії. Особливо, якщо об’єкт – гігантський, складний і малозрозумілий. При цьому ми намагатимемось дати не так вичерпний опис кожної зони, як продемонструвати характерні взірці медіакритик XE "Медіакритика" и. Наприклад, у параграфі "Телебачення XE "Телебачення" " йдеться про погляди Ніла Постмен XE "Постмен Н" а (Neil Postman) на природу телебачення XE "Телебачення" , яке, на його думку, схильне перетворювати все в суцільний розіграш.
Поділ масової комунікації на зони "раю" і "пекла", звісно, також досить умовний і навіть дещо іронічний. Насправді зона "раю" є таким самим об’єктом критики, як і "пекло". Ще у 60-х роках ХХ ст. Герберт Маршалл Маклюген XE "Маклюген М." (McLuhan) стверджував, що реклама XE "Реклама" наче намагається повернути обивателям втрачений рай. Звичайно, це міркування стосується не всієї рекламної продукції, проте абсолютна більшість її справді апелює до відчуттів задоволення, комфорту, насолоди, навіть блаженства, імітуючи "райське життя". Подібне можна сказати про т. зв. позитивну пропаганд XE "Пропаганда" у, відеопродукцію еротичного спрямування, більшість музичних кліпів. Відповідно, в зоні віртуального XE "Віртуальність" "пекла" опиняються ігрові та документальні жанри, пов’язані передусім з катастроф XE "Катастрофа" ами, агресією, стражданнями, страхом і болем. В описі цієї зони ми зробимо суб’єктивний акцент на екранному насильств XE "Насильство: Екранне насильство" і та надзвичайно агресивній пропаганд XE "Пропаганда" і тоталітарних режимів. Моторошна сила цієї пропаганд XE "Пропаганда" и, як відомо, полягала в тому, що голови, які не піддавалися ідейному перевихованню, могли бути без особливих церемоній розтрощені пострілами в потилицю.
Така спрощена схема, звісно, не надто узгоджується з усім різномаїттям, складністю та непередбачуваністю масової комунікації. Тому, з очікуваною невідворотністю, виникла ще одна – змішана зона (До “раю” через “пекло”). І справа не тільки в тому, що пропаганд XE "Пропаганда" а чи, скажімо, садомазохістська еротик XE "Еротика" а входять одразу до обох вищезгаданих зон. Річ у тім, що впродовж усього періоду розвитку масової комунікації можна спостерегти наполегливі спроби навести ідеальний лад (комунікаційний "рай") за допомогою усіляких "пекельних" засобів, як-от цензур XE "Цензура" а, гоніння на опозиційних до влади журналістів тощо.
Хронологічний критері XE "Критерій" й дав підстави поділити масову комунікацію на зони-епохи, в яких панують ті чи інші медіа, і вести мову про конфлікт XE "Конфлікт медіумів" медіум XE "Медіум" ів. А також розглянути гіпотезу про межу розвитку – ідеал “всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості”, при наближенні до якого може відбуватися сповільнення розвитку.
Консерватори і революціонери – це ще два умовні ракурси. Найбільшої критики, як правило, зазнають найпопулярн XE "Медіа: Популярні" іші медіа, як от телебачення XE "Телебачення" в другій половині ХХ і на поч. ХХІ ст. Його критику можна розділити (відповідно до позицій) на дві великі категорії. Перша позиція належить консерваторам. Консерватори критикують з огляду на "золотий вік" друкованого слова, який "зіпсувало" телебачення XE "Телебачення" , і намагаються запропонувати ті чи інші заходи (від моральних закликів до законодавчих та організаційних обмежень), щоб стримати чи поліпшити телебачення XE "Телебачення" .
Друга позиція (назвімо її революційною чи прогресистською) належить поки що нечисленним критикам телебачення XE "Телебачення" з погляду прогресивнішого, на їхню думку, медіум XE "Медіум" у – всесвітньої мереж XE "Мережа" і Інтернет XE "Інтернет" . Традиційні ЗМК, особливо телебачення XE "Телебачення" , застаріли, а отже, мають звільнити місце новому інтегрованому медіум XE "Медіум" у, який найближче переносить нас до ідеалу "всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості". Вони не вірять у те, що телебачення можна поліпшити. Проте переконані, що Інтернет XE "Інтернет" , який знову повертає нас до тексту, точніше гіпертексту, в новому мультимед XE "Мультимедіа" ійному сервіруванні, позбавлений основних вад телебачення, так би мовити, від народження. Їхня критика мала б стимулювати "відмирання" застарілого медіум XE "Медіум" у.
У другому відступі "Семіоцентризм XE "Семіоцентризм" : ноосфер XE "Ноосфера" а як небезпека" –своєрідному філософському осерді книги – йдеться про те, що заховане за бутафорними "раєм" і "пеклом", про те, що, зазвичай, не потрапляє у приціл медіакритик XE "Медіакритика" ів, хоча, може, є ще важливішим. Те, що прийнято сьогодні позначати такими багатозначними термінами, як "інформаційна ера" чи "інформаційне суспільство XE "Суспільство" ", з нашого погляду, є одним із симптомів наближення семіотичної революції. Революцією ми називаємо перерозподіл семіотичних потоків, порушення дотеперішньої семіотичної ієрархії (наймолодші структури стають домінуючими).
Хоч заперечення антропоцентризму і не належить до авторських переконань, все ж ми хотіли відійти якомога далі від традиційного і дещо поверхового, на нашу думку, антропоцентризму на користь семіоцентризм XE "Семіоцентризм" у. Тобто особистіст XE "Особистість" ь людини у цій книзі – не більше, ніж функція синергетичних семіотичних потоків або одна з форм самоприскорення цих потоків, яка реалізується, зокрема, через психологі XE "Психологія" чне прагнення бути більш значущим в очах інших людей.
Так уже є, що майже будь-яка тема, коли приділити їй достатньо часу, виводить далеко за свої власні межі і робить нас причетними взагалі до роздумів про те, що є людина і що є істина XE "Істина" . Чи це, бува, не іскра електричного розряду, що проскакує поміж двома протилежно зарядженими електродами-твердженнями, тоді як жодне окремо взяте твердження не може претендувати на істинність?
Принаймні, нам би хотілося, щоб саме так сприймали міркування, висловлені у цій книжці. Духом парадоксального поєднання продиктовані також деякі особливості структури книжки, яка містить два відступи есеїстичного характеру. Вони ніби нагадують, що самого лише класифікованого опису та аналізу недостатньо для належного розуміння масової комунікації.
Журналістик XE "Журналістика" а і медіакритик XE "Медіакритика" а віддавна належать до тем загального інтересу. Тому не дивно, що чимало міркувань формувалося в довгих бесідах з моїми рідними: батьками, дружиною Уляною і сином Олесем, колегами з факультетів журналістик XE "Журналістика" и й філософії, зокрема професором Володимиром Здоровегою, який свого часу був моїм науковим керівником. Тому буде доречним не тільки попросити вибачення за відібраний час, але й висловити їм щиру вдячність. Принагідно хочеться подякувати студентам та аспірантам, спілкування з якими було й залишається інтелектуальною насолодою.
Неоціненну допомогу в підготовці книги надали Наталя і Василь Ґабори, Мирослава Прихода та Ліенн Фрідріксон (Baylor University, Texas).
Media i Medium. Віртуальність XE "Віртуальність"
Перед тим, як увійти в браму, ще кілька слів про найбільш вживані поняття. Як уже, мабуть, зрозумів читач, слово "медіа" ми використовуємо як синонім до "мас-медіа XE "Мас-медіа" ". Медіум XE "Медіум" (відповідно до латинського чи англі XE "Медіа: Медіа Англії" йського medium) вживаємо на позначення окремого засобу передавання інформації. Отже, мас-медіа XE "Мас-медіа" – певна сукупність медіум XE "Медіум" ів, що об’єднує, як правило, телебачення XE "Телебачення" , радіо XE "Радіо" , газет XE "Газета" и, журнали, кіно, книжки, записи на магнітних носіях чи цифрових компакт-дисках і т.п. Це – засоби донесення інформації до масової аудиторії. І хоча чіткої межі між масовою і міжособистісною комунікацією ніколи не було, існує нав'язлива спокуса провести демаркаційну лінію.
Саму масову комунікацію, здебільшого, визначають, як інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" і потоки, розраховані на велику гетерогенну аудиторію, розділену просторовими і часовими бар'єрами. Наприклад, радіосигнали водночас може приймати аудиторія різних, віддалених у просторі, населених пунктів. Інші люди через рік, десять чи навіть сто років зможуть переглянути відзнятий сьогодні фільм XE "Фільм" чи написаний текст. Чимало дослідників оцю розділеність аудиторії часом чи простором навіть вважали обов'язковою ознакою масової комунікації. Натомість комунікація, що характеризується єдністю місця і часу, аудиторія якої не розділена часовими чи просторовими бар'єрами (усі реципієнти присутні тут і тепер, як-от лекція чи мітинг), за цією логікою, не є масовою.
Що й казати, розмежувальна лінія достатньо чітка. Але чи коректна?*
Уявімо, що поряд відбувається багатолюдний мітинг (5 тис. осіб). Журналісти відсутні. Отже, засоби масової комунікації про цю подію мовчатимуть. Єдиний технічний пристрій, який використовується – гучномовець. Отож, 5 тис. присутніх добре чують усіх промовців. Увечері вони повернуться додому і, ймовірно, розкажуть про цю подію своїм близьким родичам чи друзям. У результаті, вже першого вечора про подію матимуть уявлення до 20 000 осіб. А тим часом описане не відповідає наведеним критері XE "Критерій" ям масової комунікації.
З іншого боку, візьмімо для прикладу книжку або газет XE "Газета" у. Багато книжок в Україні на межі ХХ – ХХІ ст. виходили мізерно малими накладами: 300–500 примірників. Схожою є ситуація з невеликими газет XE "Газета" ами. Наклад багатьох з них не перевищує 1–3 тис. прим. А тим часом, за прийнятою класифікацією, описані книжка й газета однозначно будуть віднесені до засобів масової комунікації.
Як бути в цьому випадку? Вважати описані ситуації винятком із правил чи пробувати змінити правила?
Візьмімо ще один приклад. Християнство в перші століття після смерті Ісуса поширилось на величезні території. Здебільшого це був результат міжособистісної комунікації – від людини до людини. Спробуймо уявити, що вчення Христа народилося сьогодні – у час розвинених масовокомунікаційн XE "Комунікаційна техніка" их технологій. Ми не певні, чи всі випуски новин внесли б цю подію у свій перелік подій дня, з їхніми катастроф XE "Катастрофа" ами, терористичними актами, заявами урядів і президентів. Деякі, вірогідно, повідомили б про це десь наприкінці, як про щось вельми екзотичне, мовляв, в одному з міст Близького Сходу новітній проповідник закликає любити не тільки ближніх своїх, але навіть ворогів. І що було б далі? Які шанси нової релігії в суспільстві, вкрай пересиченому інтенсивними інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" ими потоками? Звісно, ми тут абстрагуємося від Господнього Провидіння, яке перебуває поза звичною логікою. Але чи справді масова комунікація, яка базується на новітніх науково-технічних досягненнях і спроможна миттєво охоплювати мільярди людей, – чи справді вона ефективніша за архаїчне спілкування "від людини до людини"?
Замість того, щоб проводити межу відчуження поміж масовою і міжособистісною комунікацією, запропонуємо іншу і природнішу, з нашого погляду, схему. Міжособистісна комунікація є частиною масової. Штучний антагонізм у такий спосіб знімається. Щоправда, така комунікація, хоч і охоплює величезні території й може мати грандіозний вплив, все ж відбувається без використання технічних засобів.
А тим часом саме на технічному аспекті зроблено акцент у багатьох визначеннях масової комунікації [Див., напр., Mass Media Dictionary. Lincolnwood: National Textbook Company, 1992. P. 351]. З іншого боку Елвін Тоффлер (Alvin Toffler) веде мову про демасифікацію масової комунікації, тобто про появу дедалі більшої кількості журналів, газет XE "Газета" , теле- і радіопередач, призначених для дедалі вужчої, немасової аудиторії.
Ще інакше виглядає трансформація масовокомунікаційних процесів XE "Мас-медіа" у всесвітніх Інтернет XE "Інтернет" -мереж XE "Мережа" ах, де взагалі нема виробництва тисяч чи мільйонів примірників (як це маємо у друкованій періодиці) і, зазвичай, відсутня "доставка" ефірних медіапродуктів, як це маємо в традиційному телебаченні чи радіо XE "Радіо" . Веб-сайт XE "Веб-сайт" просто розміщується на одному з мільйонів серверів, і "користувачі" самі вже шукають його чи "йдуть" до нього, подібно до того, як ідуть туристи до якихось цікавих природних об’єктів чи релігійні паломники – до святих місць. Припустімо, що всесвітня мереж XE "Мережа" а – щось на кшталт колективн XE "Пам’ять: Колективна" ої пам’яті, де зосереджена вся можлива інформація і завдяки якій можна будь-що і будь-коли "пригадати". Тоді стосунки між усесвітнім сховищем інформації і свідомістю людини в майбутньому будуть подібними до "стосунків" з власною пам’яттю. У такому разі поняття "масова інформація" втратить своє сьогоднішнє значення.
Розпочнемо із загальноприйнятого розуміння цього поняття. На межі другого і третього тисячоліть термін "віртуальність" увійшов до найбільш вживаних слів. Йдеться не тільки про таке іронічне слововживання як "віртуальна економіка" чи "віртуальна політика". Розширювалось і основне значення слова, пов'язане з комп'ютерами та реалістичною імітаці XE "Імітація реальності" єю реальності за допомогою електронних пристроїв. По суті, воно набуло значення паралельної реальності, створеної за допомогою засобів масової комунікації. Стрімке розширення цієї символічної сфери надало йому небачену раніше владу над реальністю. Саме в цю сферу перемістили свої основні зусилля багато політиків. Саме в ній максимально швидко можна отримати надприбутки. Створення комп'ютерних програм, рекламна індустрі XE "Рекламна індустрія" я, Інтернет XE "Інтернет" -комерція і шоу-бізнес XE "Шоу-бізнес" , як виглядає, безповоротно здобули лідерство за прибутковістю і динамікою розвитку. Серйозно почали говорити про віртуальну війну і віртуальне кохання. Своєрідним, хоч і курйозним виявом цієї тенденції було одруження в 2000 році 42-річного мешканця Мельбурна Мітча Хеллена з широкоекранним телевізором фірми Sony. Церемонія "одруження" відбулася, як повідомляла прес XE "Преса" а, в присутності священика і десяти запрошених гостей.
Загалом, у більшості людей поняття віртуальності асоціюється з чимось на кшталт дзеркала, яке відображає реальність XE "Реальність" . Реальність XE "Реальність" фізичну чи психічну. Відображає адекватно чи викривлено, як у кімнаті сміху, але не більше. Тому думка, що "віртуальне дзеркало" може не тільки допомагати нам корегувати реальність XE "Реальність" , а й домінувати над нею чи навіть творити її, – така думка здається абсурдною, бо тоді це – "дзеркало, що сказилося". А тим часом будь-який віртуальний XE "Віртуальність" потік, скажімо, реклама XE "Реклама" чи пропаганд XE "Пропаганда" а, дає нам свідчення на користь такого погляду. Хоча, з іншого боку, знайдеться чимало доказів протилежного кута зору, що робить межу поміж реальністю і віртуальністю дещо таємничою і наштовхує на думку, що нам ніколи не пощастить збагнути її до кінця.
Домінуючий погляд щодо екранного насильств XE "Насильство: Екранне насильство" а і порнографі XE "Порнографія" ї полягає у тому, що ці віртуальні потоки ніби наелектризовують нашу психіку, невротизують її, тобто віртуальність наче ПЕРЕТІКАЄ у реальність XE "Реальність" . З іншого боку, соціологічні і психологі XE "Психологія" чні дослідження дають підстави говорити про ефект катарсису у деяких людей, які дивляться насильницькі чи еротичні сцени, про зменшення реальної агресії. У цьому випадку реальність XE "Реальність" наче ВИТІКАЄ у віртуальний простір.
Ми опинилися перед необхідністю переглянути наше дотеперішнє розуміння віртуальності.
Давній китайський філософ Чжуан-цзи описує, що якось бачив неймовірно реалістичний сон про метелика. Після цього він зупинився на перехресті думок, вагаючись:
– Тепер я не знаю, чи я людина, і мені приснилось, ніби я – метелик. Чи, може, я лише метелик, і мені сниться, що я – людина [100, 267]. Один із цих варіантів – реальний. Інший – віртуальний. А, може, віртуальні обидва?
У фільм XE "Фільм" і братів Вачовскі "Матриц XE "Матриця" я" (Matrix, 1999) мегакомп'ютер, до якого всі непомітно для них під'єднані, створює для людей своєрідну віртуальну оазу, приховуючи від них правду постнуклеарної катастроф XE "Катастрофа" и – напівпустельних обгорілих руїн. Автори фільм XE "Фільм" у зумисне чи мимоволі підштовхують глядача до крамольного припущення: чи не є все наше сприйняття світу приємною віртуальною ілюзі XE "Ілюзія" XE "Ілюзія" єю?
Настав час переосмислити поняття "віртуальність" і поставити його у дещо ширший контекст. Однак спершу спробуємо "впіймати" його у рамки дефініцій. Virtualis у перекладі з латинської означає "можливий", "гаданий", "здатний", "той, що повинен чи може проявитися". Ясно, що це розуміння має мало спільного з тим значенням, якого згаданий термін набув у 80-90-х рр. ХХ ст. Словник Вебстера за 1996 р. визначає віртуальність XE "Віртуальність" як "реалістичну імітацію довкілля, включно з тривимірною графікою, за допомогою комп'ютерних засобів (1985–90) [Webster's New Universal Unabridged Dictionary, 1996].
Оксфордський словник за 1996 р. подає "віртуальний, як такий, що не існує фізично, проте виглядає таким завдяки комп'ютерним програмним засобам, що його генерують. Віртуальна реальність XE "Реальність" , віртуальність – імідж чи довкілля, генероване комп'ютерними програмами, з якими людина може взаємодіяти в інтерактивному режимі, використовуючи шолом, обладнаний екраном" [The Oxford English Reference Dictionary, 1996].
Як бачимо, ці визначення аж ніяк не вичерпують означуваного феномена. У словниках йдеться передусім про комп'ютерну імітаці XE "Імітація реальності" ю реальності. І тут об’єкт нашої уваги робить свій перший "виверт", уникаючи можливості потрапити в рамки дефініції.
І виверт. Віртуальність XE "Віртуальність" – не тільки комп'ютер
Так, справді, віртуальність не можна обмежувати самим лише комп'ютером. Передусім тому, що на базі комп'ютерних цифрових технологій відбувалась швидка інтеграція таких традиційних електронн XE "Медіа: Електронні" их медіа як радіо XE "Радіо" і телебачення XE "Телебачення" . Веб наче всмоктував їх у себе. Відповідно і поняття віртуальності поширювалося з комп'ютерної графіки на відео- та аудіоматеріали.
Отже, варто включити в наше визначення аудіо- та відеотехніку. Однак не квапмося це робити. Бурхливий розвиток цифрових технологі XE "Технологія: Цифрова" й призводить до стирання меж поміж різними медіа. На зміну їм приходить універсальний мультимедійн XE "Мультимедіа" ий інформаційно-аналітичний чи довідково-розважальний ресурс. Таким чином, віртуальність варто пов'язувати взагалі із сучасною електронною технікою.
II виверт. Сюр-віртуальність XE "Віртуальність"
Віртуальність, як правило, асоціюється з комп'ютерною графікою, яка вдало імітує реальність XE "Реальність" . Принаймні так вважає більшість тлумачних словників. Але чому йдеться лише про імітаці XE "Імітація реальності" ю реальності? Адже більшість іміджів, генерованих комп'ютером – сюрреальні? Мабуть, з твердженням про імітаці XE "Імітація реальності" ю реальності треба розпрощатися. Хоча, з іншого боку, віртуальність XE "Віртуальність" має щонайменше кілька прошарків, як атмосфера: в ній є розріджені гази стратосфери, а є такі, що перебувають в самому низу і навіть змішуються з іншими сферами. Найвищі шари віртуальної сфери мають дуже мало спільного з імітаці XE "Імітація реальності" єю реальності. Нижні ж, навпаки, виявляють тенденцію до максимальної правдоподібності. Причому йдеться про правдоподібність двох типів.
Перший полягає у максимально точному і повному копіюванні, а згодом відтворенні предметів реальності. Другий передбачає створення неправдоподібних, сюрреалістичних об'єктів. Проте ми можемо побачити, послухати, понюхати чи доторкнутися до них точнісінько як до справжніх. Тобто можна говорити про реалістичне сприйняття сюрреалістичних образів, коли сюрреальний образ сприймаєш як реально існуючий.
III виверт. Реальність XE "Реальність" , загублена у віртуальності XE "Віртуальність"
Подальше занурення в природу віртуального приведе нас до ще дивовижніших висновків. Ми помітимо стирання межі поміж реальністю і віртуальністю. Веб має мільйони очей (веб-камер), якими стрімко всмоктує природне довкілля, набуваючи у такий спосіб рис універсальної віртуальної реальності. Іншою тенденцією є стирання межі між рукотворним і нерукотворним, природним об'єктом. Автоматична відеокамера фіксує і залишає у світовій павутині відображення природних об'єктів подібно до того, як це робить дзеркальна поверхня озера.
Ще одна подібність з природними об'єктами полягає у тому, що веб-ресурс, як правило, нікуди не доставляється. У цьому сенсі веб-сайт XE "Веб-сайт" нагадує дерево або скалу, потенційно відкриті для огляду мандрівників. Подібно до цих природних об'єктів, веб-сайт, здебільшого, “чекає”, коли на нього глянуть. Звичайно, таке було й раніше. Книга XE "Книга" у бібліотеці чи книгарні теж є таким об'єктом, що чекає. Те саме можна сказати про рекламний щит. Проте тенденція здається нам вартою уваги. У певному сенсі нема різниці між якимось цілком природним об'єктом, скажімо, скалою і веб-сайтом. Жоден з цих об'єктів не доставляється реципієнтові. Той, хто хоче щось довідатись, мандрує до них (реально чи віртуально). XE "Віртуальність"
Виняток, звичайно, становлять веб-сторінки, які надсилають з комерційних міркувань.
Тенденція медіа до злиття з реальністю таїть у собі загрози, про які ми не раз чули. Вже оскому набили розмови про пересичення віртуального довкілля насильницькими сценами. За законами гіперреальності (Умберто Еко XE "Еко У." ), ці сцени – як було вже сказано – втягають у свою стихію реальне життя, долучаючись до збільшення насильства реального.
Інший аспект – ФАЛЬСИФІКАЦІ XE "Фальсифікація" Я реальності. Це коли одного чудового дня по телевізору покажуть "правдиві" кадри, де ви начебто розважаєтеся в підпільному будинку розпусти або пропагуєте споживання наркотиків... Звісно, ви подасте в суд за наклеп. І навіть виграєте справу. Сьогодні. Але хто зна, як буде завтра. Технології розвиваються так швидко. І цілком ймовірно, що завтра ваш віртуальний двійник візьме гору над вами реальними. Ідучи далі, можна висунути твердження, що віртуальність – це не тільки імітація XE "Імітація реальності" реальності, це – сама реальність XE "Реальність" . Повертаючись до твердження, що віртуальність – це не тільки комп'ютер, зробимо наступний крок і скажемо, що віртуальність – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ТЕХНІКА. Тобто, що це образи, зовсім не обов'язково генеровані електронною технікою.
Але допоможе нам дійти такого висновку саме техніка. Причому техніка не так сьогоднішнього, як завтрашнього дня. У цьому контексті не зайвим було б ознайомитися з поглядами українського футуролога, доктора медицини Володимира Войтенка, уривок статті якого подаємо в додатку. Йдеться про таку імітацію життя в "комп’ютерному боксі", яка нічим не відрізняється від реальності.
Увійти в мозок, оминаючи посередників
Володимир Войтенко змалював крайній, граничний пункт розвитку медіа з їхньою віртуальною XE "Віртуальність" реальністю. Тепер можна вибудувати сходинки трансформації цього феномену. Спочатку це – екранні образи. Передусім зображення і звук. У найближчому майбутньому сюди можуть додати подразники нюху. Активно також розробляються засоби передачі тактильних відчуттів. Зрозуміло, що звичайний екран (навіть збільшений у розмірах), не забезпечує бажаної реалістичності відчуттів (реалістичності не в сенсі буквальної правдоподібності; навпаки, персонаж може бути зовсім неправдоподібним, як-от Шрек. Тут важливо інше – досягнення ілюзі XE "Ілюзія" ї, що цей персонаж справді поруч з вами – аж до того, що відчуєте, як він торкається вашої руки.
Цебто для перегляду фільм XE "Фільм" ів потрібні будуть спеціальні костюми. Однак, як передбачають фахівці з комунікаційн XE "Технологія: Комунікаційна" XE "Комунікаційна техніка" их технологій, може виявитися, що значно простіше буде використовувати пристрій, який дозволить генерувати в мозку бажані образи (зорові, звукові, тактильні тощо) без посередництва окулярів, навушників чи костюма. Невідомо, як і коли цього пощастить досягнути. Важливо, що така мета постулюється як ідеал, до якого прямує комунікаційн XE "Комунікаційна техніка" а техніка – УВІЙТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО В МОЗОК, тобто оминаючи медіа в традиційному розумінні.
Існує тенденція не тільки до мініатюризації, але й до перенесення образів "всередину". Мегафон – навушники – внутрішнє вухо. Екран – шолом. Що далі? Недавно прес XE "Преса" а повідомила, що у Британії розроблено модуль стільникового зв'язку, який має розміщуватись у корпусі зуба, сигнал з нього передаватиметься безпосередньо у внутрішнє вухо, оминаючи у такий спосіб мембрану вуха зовнішнього. Ще у 50-х роках ХХ ст. корпорація ІТТ у США XE "Медіа: Медіа США" розпочала розробляти технологію, яка дала б змогу отримати зображення того, про що думає людина (машина вловлювала електромагнітні імпульси головного мозку і переводила їх у зрозумілу форму). У 70-их роках перші результати дали досліди протилежного вектора: за допомогою спеціальних підсилювачів намагалися створювати думки чи образи у мозку іншої людини [Тайная наука ХХ века. Машина, внушающая мысли // www.science.pravda.ru (23.01.03)].
Як зникає віртуальність XE "Віртуальність"
Сходинки вдосконалення аналогової комунікації можна описати так:
– наскельні малюнки та живопис;
– фотографія;
– рухома фотографія, фільм XE "Фільм" , телебачення XE "Телебачення" ;
– шолом з окулярами-екраном, ілюзі XE "Ілюзія" я присутності;
– пряма демонстрація образів на "екрані" індивідуальної психіки.
Уважно приглянувшись, зауважимо, що в переході від передостаннього до останнього пункту наче губиться предмет нашого розгляду. Віртуальність XE "Віртуальність" зникає. В останньому пункті вже нема того моря комп'ютерно-телевізійних іміджів, які оточують сучасну людину, і які власне й прийнято називати віртуальною реальністю. Замість гамірливого екранного світу западає мовчанка, яку порушує лише тихе дзижчання приладів, що безпосередньо демонструють іміджі у мозку реципієнта. Можна також вважати, що віртуальний світ не зник, а перемістився всередину людської психіки, наче злився з внутрішнім світом. Ось це злиття зовнішнього і внутрішнього світу є, на нашу думку, принципово важливим. Це злиття кардинально змінює погляд на природу віртуального. Навіть для людей, далеких від філософії, стає зрозумілою думка, що справжня віртуальність – це наш внутрішній світ, образи, які існують в нашій психіці.
Тепер саме час розглянути шляхи генерування іміджів у психіці. Електроніка – не єдиний з них. Першим, звичайно ж, йде природне і рукотворне фізичне довкілля, яке зазвичай називають реальністю. Загальновідомо, що генеровані нею образи залежать від будови, фізичного стану і характеру наших тілесних рецепторів. Якби ми були здатні сприймати, наприклад, інфрачервоне світло чи ультразвук, то наша картина реальності виглядала б суттєво інакше.
Наступний шлях пов'язаний з медіа. Віднесемо сюди мову (мовлення) та похідні від неї тексти (письмо). А також електронн XE "Медіа: Електронні" і медіа, малюнки, фото. Треба сказати, що цей інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" ий потік вступає у взаємодію з усіма іншими потоками, зокрема і з тим потоком, який генерує реальне фізичне довкілля. Відомо, як слово (міф XE "Міф" , релігія, фраза гіпнотизера) може кардинально змінити сприйняття реальності та спосіб реакції.
Нарешті третій – внутрішній потік образів, який пов'язують з пам'яттю і мисленням. Звісно, сюди ж належать сни і галюцинації. Внутрішній потік тісно взаємозв'язаний також з емоційним станом організму, що залежить від низки фізіологічних факторів. Останні, як відомо, спроможні суттєво впливати на тон і емоційне забарвлення картини зовнішнього світу.
Власне ці взаємопов'язані і взаємозалежні джерела і генерують, чи – краще сказати – "проявляють" в мозку людини картини, які ми тут позначимо терміном "віртуальна XE "Віртуальність" реальність XE "Реальність" ". Доречно нагадати, що одне із значень слова "віртуаліс" – той, що може проявитися.
Можна припустити, що віртуальність – це "велика свідомість" яка інкорпорує так звану реальність XE "Реальність" . РЕАЛЬНІСТЬ XE "Реальність" Є ЧАСТИНОЮ ВІРТУАЛЬНОСТІ. Це лише один з інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" их потоків, який генерує на "екрані психіки" певні іміджі. Якщо розвиток електронної комунікації, як ми припустили, прямує до безпосереднього проектування іміджів на "екран" психіки, і це коштує нам неймовірних зусиль в сенсі технології, то мова/текст, як виглядає, вже давно досягли подібної мети. Щонайменше, за часів виникнення мови, не кажучи вже про письмо. Тобто мова, попри свою архаїчність, є надзвичайно ефективним засобом генерування образів у нашому мозку.
При порівнянні цих двох джерел – мови і електроніки – спадає на думку різниця між аналоговим і аналітично-знаковим способами трансляції змісту. Аналоговий метод полягає у тому, що в голову намагаються вкласти вже готовий образ. Натомість аналітично-знаковий варіант передбачає розкладання і закодовування повідомлення у словах, які, своєю чергою, мають генерувати у психіці реципієнта образи (при цьому вони можуть відрізнятися від образів, які перед тим були в уяві автора повідомлення). Тобто другий метод залишає за реципієнтом певну свободу у відтворенні іміджу.
Внутрішня реальність XE "Реальність"
Комп'ютер допоміг багатьом з нас зробити відкриття: віртуальність XE "Віртуальність" – це не стільки зовнішня, скільки внутрішня реальність XE "Реальність" . Споконвіку вона перебуває всередині нас. Ми носимо її з собою у вигляді снів і галюцинацій, уяви і звичного "бачення" світу. Ми починаємо розуміти, що комп'ютер аж ніяк не створює віртуальність. Він лише трансформує її, збільшуючи кількість доступного для сприйняття матеріалу, а також продукуючи принципово інший матеріал, не властивий ні для реальності, ні для попередніх медіа. Можна сказати, що КОМП'ЮТЕР РЕФОРМУЄ ВІРТУАЛЬНІСТЬ.
Зрештою, світ для людини завжди був віртуальним. XE "Віртуальність" Тобто уявним. Був усього лише проекцією та інтерпретаці XE "Інтерпретація" єю реальності, збагнути яку до кінця, напевно, так ніколи і не пощастить. Думка ця не нова для філософів. Згадаймо Зенона, який доводив своїми парадоксами-апоріями, що руху насправді нема, або Берклі, Юма, Фіхте. Зрештою, Канта з його речами в собі... Не кажучи вже про буддистське розуміння життя як "маї", свого роду сну, від якого належить прокинутись.
Однак в комп’ютерну епоху міркування про віртуальність XE "Віртуальність" так званого реального світу стає масовим надбанням. Чимало спричинився до цього кінематограф XE "Кінематограф" . Славой Жижек на прикладі таких фільм XE "Фільм" ів як "Шоу Трумана" (The Truman Show), "Час вивихнув суглоба" (Time Out of Joint), аналізує психологі XE "Психологія" ю персонажів, які несподівано відкрили для себе моторошну істин XE "Істина" у: світ, у якому вони живуть, є підробкою, виставою, гігантським шоу, а за ними самими постійно стежать телекамери. У цьому сенсі "Матриц XE "Матриця" я" братів Вачовскі з Кіану Ривзом у головній ролі є лише продовженням довгої голлівудської традиції:
"Матеріальна реальність XE "Реальність" , яку ми всі переживаємо і бачимо навколо себе, виявляється віртуальною, генерованою та координованою гігантським мегакомп’ютером, до якого всі ми під’єднані. Коли головний герой прокидається у "реальну реальність XE "Реальність" ", він бачить безлюдний пейзаж, засмічений обгорілими руїнами – це те, що залишилося від Чикаго після світової війни. Лідер опору Морфей іронічно кидає: "Ласкаво просимо до пустелі реального" [48].
У підсумку зупинимося на кількох аспектах феномену віртуальності.
XE "Віртуальність"
Простір і час
Віртуальна сфера не має простору у тому розумінні, в якому ми вживаємо це слово, характеризуючи реальність XE "Реальність" . Нема тут і часу в старому "реальному" розумінні. У віртуальній сфері ми маємо "все-тут-і-негайно" без звичних просторових і часових обмежень. Для порівняння згадаймо газет XE "Газета" у, у якій завше бракує МІСЦЯ для вашого допису. Або ж візьмімо телебачення XE "Телебачення" чи радіо XE "Радіо" , де вам відмовлять у виступі через брак ЧАСУ. Натомість у віртуальній сфері єдине обмеження – це увага аудиторії, яка реально може сприйняти і перетравити лише невелику частку інформації. Проте і це обмеження стосується здебільшого комерційних сайтів. Для більшості ж користувачів, створення персонального веб-сайт XE "Веб-сайт" у – спосіб самовираження. Кількість відвідувачів сайту не має великого значення. Головне – потенційна можливість того, що будь-хто у світі може відвідати персональний сайт. У цьому сенсі спадає на думку вже згадана вище асоціація з природними об'єктами, що ніби пасивно чекають чиєїсь уваги.
Втягування у віртуальність XE "Віртуальність"
Наступна тенденція полягає у втягуванні реальності у віртуальність, у спробах часткової і повної заміни реальності, витіснення її. Тепер це вже відбувається в автоматичному режимі, наближаючи нас до технічного здійснення ідеалу всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості. Незабаром можна буде не тільки знати, що відбувається на Близькому Сході чи в Америці. З'явиться можливість буквально відчути себе у гарячій точці, в джунглях чи на субтропічному пляжі. Цілковита ілюзі XE "Ілюзія" я реальності, де ліквідовано просторові і часові бар'єри. Де зливаються "там" і "тут", "колись" і "тепер". Йдеться про те, що машина буде творити осмислений цікавий текст, використовуючи для озвучення імідж потрібної людини.
Отже, віртуальність XE "Віртуальність" – це певний внутрішній простір, картини у наших головах. Тобто віртуальність – це психічна реальність XE "Реальність" , це прояв у психіці численних інформаційних сигналів, реалізація їх на "екрані" психіки як "внутрішнього світу". Власне цей внутрішній світ і є єдиним доступним нам світом. Проте не тільки. Людина винайшла засоби комунікації, завдяки яким можна ПОЄДНУВАТИ внутрішні світи, творячи віртуальну сферу. Тому віртуальність також – інша свідомість або свідомість іншого, яка входить у мою. Тут можна було б вжити поняття "колективна" чи "велика свідомість".
Віртуальність у такому розширеному розумінні викликає асоціації з ноосфер XE "Ноосфера" ою. Проте ми розуміємо, що наша "велика свідомість" щонайбільше може претендувати лише на частину того феномена, який позначають цим туманним терміном "ноосфер XE "Ноосфера" а".
Відступ
ІІ
СЕМІОЦЕНТРИЗМ
XE "Семіоцентризм" :
НООСФЕР XE "Ноосфера"
А ЯК НЕБЕЗПЕКА
Медіа мають двояку природу. З одного боку, вони створені людьми й існують для людей. З іншого, вони є виявом усесвітнього інформаційного процесу, точніше, епізодом цього процесу. У семіотиці такий процес називають семіоз XE "Семіоз" ом – діяльністю чи активністю знаків.
Семіоз XE "Семіоз" , як вважають, починається задовго до виникнення людства. Наче потяг, на одній із зупинок до якого увійшов пасажир (людина чи людство), щоб вийти на іншій зупинці. В цілому ж "потяг" йде, можливо, зовсім не туди, куди треба людині. Можна навіть стверджувати, що глибинно цей напрям іноді ворожий інтересам людини як біологічної істоти. Наше трактування масової комунікації пов'язане з гіпотезою про комунікаційний проект, що самоздійснюється. Взагалі науково-технічний прогрес XE "Прогрес" , з нашого погляду, це значною мірою автономний процес, який зовсім не обмежується людським середовищем. Тому однією з найважливіших у цій книзі є думка про необхідність відмови від домінуючих антропоцентричних поглядів (коли людину розглядають як осердя інформаційного всесвіту) і переходу до інших семіоцентричних поглядів. Семіоцентричне пояснення світобудови пропонує систему, рушійним центром якої є агресивна семіотичн XE "Структура: Семіотична" а структура. З цього погляду, медіа є плодом, який людство виносило в своєму лоні, але який людству не належить. Швидше навпаки, людство є "поживою" чи засобом для розгортання цієї структури. Так зване служіння комунікаційн XE "Комунікаційна техніка" ої техніки людям є скоріше ілюзорним, воно аж ніяк не змінює загального балансу щастя/нещастя, хоч і натискає на інстинктивні "важелі", пов'язані з допитливістю, комфортом, значущістю, славою, еротик XE "Еротика" ою і насильством. Тобто людство можна вважати сурогатною матір'ю медіа. У такому разі культура і цивілізаці XE "Цивілізація: Цивілізація і культура" я постають як низка проектів, що саморозгортаються, експлуатуючи людські й машинні ресурси.
* Заради справедливості треба сказати, що існують десятки інших спроб означити це поняття. Професор Ф. Данс (F. Dance) з університету Вісконсіна якось склав список з 98 різних визначень масової комунікації. У більшості з цих визначень акцент поставлено на первісному значенні слова "комунікація", яке походить від латинського communicare, що означає "усуспільнювати". У дефініції А. Года комунікація – це процес, який робить надбанням двох чи багатьох те, що попередньо було монополією одного чи кількох. Вілбур Шрамм додає до сказаного, що йдеться не стільки про обмін знаками, скільки про обмін сенсом, значенням, бо одні й ті ж знаки можуть мати різне значення, або не мати його взагалі, залежно від реципієнта. Воррен Вівер (Warren Weaver) комунікацією називає будь-які процедури, завдяки яким один розум впливає на інший [Цит. за: Severin W. J., Tankard J. W. Communication Theories. – New York, Hasting House. 1979. – 286 p. P. 5,6]. Докладніше про різні підходи до розуміння масової комунікації див.: Іванов В. Ф. Масова комунікація як соціальне явище // Наукові записки Інституту журналістики. Т. 6. // www.journlib.univ.kiev.ua.