Комп’ютерна етика журналістів
Актуальність, значення
 

Олена Кузнецова
Львівський національний
університет імені Івана Франка

 

Джеймс Мур, один з першодослідників комп’ютерної етики у статті „Що таке комп’ютерна етика?” писав: „ХХ століття – це епоха комп’ютерної революції, в якій можна розрізняти дві стадії. Перша стадія пов’язана зі створенням і вдосконаленням власне ЕОМ, друга полягає в тому, що інформаційно комп’ютерні технології швидко стають інтегрованою частиною ледь не для всіх суспільних інститутів” .
Сучасний журналіст має бути комп’ютерним професіоналом. Цей термін у 80-х роках минулого століття запровадили американські етики, й позначає він людину, яка заробляє на життя працею на комп’ютері.
Журналісти ХХІ ст. використовують комп’ютер на всіх етапах професійної діяльності: під час збору, обробки, створення, редагування, монтажу, верстки, передачі в редакцію, відтворення в Інтернет виданнях, інтерактивного спілкування з аудиторією.
Журналістика підпадає під етичні вимоги комп’ютерної етики. Порушення моралі з використанням сучасних інформаційних технологій журналістами традиційних ЗМІ і комп’ютерних мас медіа призводить до девальвації традиційних духовних і моральних цінностей, створює загрозу національній інформаційній безпеці. Це проблеми не тільки комп’ютерних фахівців, журналістів, правників, науковців, журналістикознавців, правознавців, законодавців, вони є суспільними, державними, міжнародними, оскільки Інтернет не має кордонів. Водночас це проблеми комп’ютерної грамотності, зокрема, комп’ютерної освіти журналістів як користувачів, які мають знати і вміти регулювати порушення комп’ютерної етики журналістів. Та можна знати етичні вимоги комп’ютерної етики і вміти регулювати моральні порушення, але безвідповідально ставитися до їх втілення в практику. Недарма 21 серпня 2005 року провідні українські інтернет-видання „Українська правда”, proUA, UAToday, „Главред”, „Обком”, „Телекритика” виступили з ініціативою „Чистий Інтернет”, метою якої є створення мережевої етики, і висунули одну єдину засаду: відповідальність за обнародувану інформацію в Інтернеті, яку підтримали ще чимало інших інтернет-видань.
Але навіть усвідомлюючи відповідальність за обнародувану інформацію, треба спиратися на науково обгрунтовану систему, до якої входять теоретичні засади, що розглядає такий розділ етики, як етологія, аксіологічні засади, тобто принципи, ціннісні орієнтири, деотологічні документи (принципи, кодекси, канони), етикетні правила й обов’язково механізм регулювання дотримання етичних вимог щодо використання комп’ютерних технологій. І лише спільними зусиллями фахівців у різних галузях, і в першу чергу, комп’ютерних: програмістів, провайдерів, адміністраторів та інших, рекламістів, учених-етиків, законодавців, політиків, журналістів ці проблеми можуть бути вирішені.
В аспекті захисту прав людини, моральної культури, підвищення фахової освіти журналістів щодо безпечного інформування через Інтернет-видання необхідно отримати чітке й конкретне уявлення про ситуацію в цій сфері. Все це зумовило практичну й теоретичну потребу вивчення комп’ютерної етики журналістів, проведення дослідження девіантності моралі інтернет-видань ЗМІ України 2007 року.
Сучасні текстові ЗМІ України представлені в Інтернеті онлайн-версіями друкованих видань, інформагентствами, інтернет-виданнями, інтернет-газетами, порталами.
 

Етапи дослідження комп’ютерної етики
 

Перша публікація, що стосується етичних аспектів використання комп’ютерів, як стверджує І.Ю. Алєксєєва у виступі 28 червня 2000 року на семінарі „Інформаційне суспільство: економіка, соціологія, психологія, політика і розвиток Інтернет-комунікації” з’явилася в СРСР 1968 року. Це було стаття В. Пекеліса „Морально-етичні аспекти і кібернетика”.
В 70-і роки в США виникає наукова дискусія щодо етики розробки й використання комп’ютерних мереж, яку стимулювала 1976 року поява книги Дж. Войценбаума „Computer Power and Human Reason”, що 1982 року вийшла у московському видавництві „Радіо і зв’язок” російською мовою під заголовком „Можливості обчислювальної техніки і людський розум”.
У 80-х роках в США комп’ютерна етика вже формується як науковий напрямок і як навчальна дисципліна вузів. Найвідоміші тих часів праці: стаття Дж. Мура „Що таке комп’ютерна етика?”, книга Д. Джонсон „Комп’ютерна етика”, її ж з Дж. Снеппер антологія „Етичні аспекти у використанні комп’ютерів”, серія статей на цю тему в американському журналі „Метафізика”. У згаданих книгах піднято такі основні проблеми: несанкціонованого доступу до комп’ютерної інформації, захисту інтелектуальної власності й комерційної таємниці в Інтернеті. У 80-х роках серед радянських дослідників про комп’ютерну етику писав російський дослідник Ю. Батурин у статті „ Право і політика в комп’ютерному колі” .
У 90-ті роки з’являються дослідження професійної комп’ютерної етики. Про аспекти приватності публікує статтю Є.Пілянкевич „Забезпечення приватності в електронних інформаційних середовищах: обов’язок суспільства чи право і можливість користувача” . 1996 року російський журнал „Журналіст” публікує кілька статей Е. Вороніної про комп’ютерну етику. 1998 року виходить у Львові монографія О.Кузнецової „Журналістська етика та етикет” , в якій вперше на теренах колишнього СРСР розроблена концепція морального регулювання в журналістиці України , і де один з розділів присвячений комп’ютерній етиці журналістів, піднято проблеми етичного використання журналістами Інтернету для збирання інформації, електронної пошти для пересилання матеріалів, участі у комп’ютерних конференціях, випуску інтернет-газет і журналів. 1999 року в Москві виходить книга Р.Реддік, Е.Кінга „Журналістика в стилі он-лайн”
У 2001 році російські дослідники І.Галинська, А. Панченко роблять огляд наукової літератури щодо етико-правового простору інформаційно-комп’ютерних технологій . Цього ж року виходить третє видання відомої книги Д. Джонсон „Комп’ютерна етика” .
2002 року в Австрії в Зальцбурзі виходить книга К. Вейлера і Р. Маурера „Сітьові ЗМІ – друга журналістика?”. Цього ж року у Москві виходить навчальний посібник К.Подурець „Журналіст в Інтернеті”. Російський дослідник С.Лебедєв 2004 року випускає навчальний посібник зі створення публікацій для Інтернету. Цього ж року перекладений з німецької виходить у Києві навчальний посібник чільника Інституту журналістики та комунікації Гамбурзького університету З. Вайшенберга „Новинна журналістика”, в якому восьмий розділ присвячений журналістській етиці та моралі, а підрозділ 8.5 „Онлайн-етика” піднімає проблеми інтернет-журналістики, рекомендуючи журналістам відмежовуватися від електронної комерції, реклами, більше приділяти уваги інтерактивному спілкуванню, веденню журналістських розслідувань, спираючись на випробувані професійні стандарти журналістики, працювати добросовісно, дбаючи про людей, захист їх приватних інтересів.
2005 року в Москві виходить навчальний посібник А. Калмикова та Л.Коханової для студентів факультетів журналістики університетів „Інтернет-журналістика”, але в ньому не піднято проблем комп’ютерної етики журналістів.
Цього ж року у Львові виходить навчальний посібник О.Кузнецової „Професійна етика журналіста”, що містить розділ „Комп’ютерна етика журналіста”, де є визначення понять комп’ютерної етики журналіста, комп’ютерної моралі журналіста, виявлено моральні проблеми журналістів у мережах, показано зарубіжний досвід регулювання порушень журналістами етики в Інтернеті, зокрема, за Кодексом комп’ютерних професіоналів Американської асоціації комп’ютеробудівників .
У книзі В.Іванова, В. Сердюка „Журналістська етика”, що побачила світ 2006 року, частково піднімаються проблеми комп’ютерної етики журналістів. У десятому розділі йдеться про дезінформацію в інтернет-медіа, фальсифікацію інформації електронною поштою, порушення авторських прав, досвід саморегулювання проблем моралі у Великій Британії, Канаді, Німеччині, Бельгії, США, Данії .
Як показав аналіз, останнім часом зросла активність вчених щодо вивчення комп’ютерної етики журналістів та вивчення цієї дисципліни у вузах. Але жодна з названих праць не має системно розробленої теорії комп’ютерної етики журналістів, не розкриває її особливостей, структури, не містить методики складання кодексу комп’ютерної етики журналістів. Ці проблеми й стануть предметом нашого дослідження. Поступово спробуємо заповнити цю прогалину в журналістській етиці.
В основі нашої концепції розробки комп’ютерної етики журналістів лежать такі основні принципи:
- захисту права людини на правдиву, об’єктивну, чесну і порядну інформацію;
- розвитку як теорії комп’ютерної етики журналістів, і практики – комп’ютерної моралі журналістів;
- використання вже апробованих міжнародних, зарубіжних і вітчизняних стандартів, документів, кодексів комп’ютерної етики;
- врахування цінностей, особливостей, мети, соціальних і психологічних функцій традиційних ЗМІ, що містять міжнародні й національні документи з журналістської етики.
Сподіваємося, що наше дослідження також буде сприяти розробленню в Україні редакційних кодексів журналістської етики в комп’ютерних ЗМІ, підвищення моралі журналістів традиційних мас медіа щодо використання комп’ютерних технологій у професійній діяльності.
 

Специфіка й складові комп’ютерної етики журналістів
 

Комп’ютерна етика має професійні відгалуження. Кожний комп’ютерний фах має свою комп’ютерну професійну етику.
Комп’ютерна етика журналіста як професійне відгалуження комп’ютерної етики є розділом професійної етики журналіста, стосується його фахової діяльності з використанням комп’ютерних технологій та основується на її принципах, нормах, правилах, аналітичних прийомах і категоріях й водночас має свої особливі етичні вимоги, що стосуються інших комп’ютерних професіоналів: від розробників програм, адміністраторів до користувачів.
Специфіка комп’ютерної етики полягає в тому, що етичні вимоги для кожного Інтернет-видання різні. Але є загальні етичні вимоги, спільні для всіх: ціннісні засади, етичні норми, етикетні правила, відповідальність, регулювання як саморегулювання.
Тому, щоб скласти проект кодексу комп’ютерної етики журналістів, варто з’ясувати особливості журналістського фаху, кому, чому мають служити журналісти інтернет-видання в демократичній державі, які функції вони виконують, виявити особливості комп’ютерного спілкування, фахові ціннісні, етичні орієнтири комп’ютерних працівників інтернет-видань, що переважають у професійному моральному виборі.
Інтернет-видання – це засіб масової комунікації, а не лише інтерактивне міжособове спілкування. Інтернет для нього – сучасний засіб трансляції з інтерактивним спілкуванням, що забезпечує зв’язок: редакція –аудиторія–редакція– аудиторія. Інтернет-видання як будь-який традиційний ЗМІ, зобов’язаний відтворювати соціальну інформацію, інформацію, що має суспільне значення. Його мета: формувати громадську думку про актуальні проблеми сучасності.
Зважаючи на роботу в одній команді, всі працівники редакції – як журналісти, так і інші комп’ютерні професіонали – мають знати вимоги комп’ютерної етики журналістів, бути ознайомлені з документами, що містять етичні вимоги до роботи з використанням комп’ютерних технологій.
Етичні вимоги комп’ютерної етики журналістів містять етичні принципи, етичні норми, етикетні правила з етик, дотичних до журналістського фаху і комп’ютерних професій. Сучасні дослідники розрізняють як соціальну інформаційну етику (ІЕ), що охоплює всі сфери інформаційної діяльності та інформування й журналісти мають на її етичні вимоги зважати, адже найперша їх функція – інформування, й основний продукт діяльності – соціальна інформація. Таким чином, етичні вимоги інформаційної етики мають увійти до комп’ютерної етики журналіста. В першу чергу, треба ще на етапі задуму, збору інформації, пам’ятати, що для журналіста інформація, що оприлюднюється в будь-якому мас-медіа, має мати соціальне значення, бути суспільно важливою.
Існує комп’ютерна етика (КЕ), що стосується комп’ютерних фахів і користувачів комп’ютерів. Її вимоги також мають бути враховані в комп’ютерній етиці журналіста, в складеному проекті кодексу комп’ютерної етики журналіста. Але ця галузь професійної етики ще до кінця не розроблена. Тому можуть виникнути пробіли, упущення, зумовлені цією причиною.
Виділяють ще кіберетику (КЕ) або мережевну, веб-етику, чи, як ще її називають, Інтернет-етику (ІЕ), онлайн-етику, що стосується тих, хто працює в Інтернеті. Наразі ця галузь комп’ютерної етики також ще системно не розроблена. Одні дослідники такої етики звертають увагу на принципи, інші на етичні норми, інші визнають лише конкретні етикетні правила, так званий мережевий етикет. Загалом же, система етичних вимог складається з етичних принципів (цінностей, основних орієнтирів), етичних норм (етичних прав, етичних обов’язків, етичних обмежень і етичних заборон) та етикетних правил поведінки (етикетних дозволів, етикетних обмежень і етикетних заборон).
Традиційно Інтернет вважають „територією свободи”, що зумовлено його уявною анонімністю й інтернаціональністю. Але вседозволеність, безкарність Інтернету – ілюзія. Ось приклад спростування такої думки. Шукаючи приклади порушень журналістської етики в інтернет-виданнях, 3 липня 2007 року десь після восьмої ранку відкриваю кілька сайтів українських інтернет-видань і знаходжу сенсаційну інформацію про телефонну розмову В.Ющенка і Ю.Тимошенко, в якій Президент Україні емоційно дорікає Юлії Володимировні за інтерв’ю Бі-Бі-Сі, вживає щодо себе лайливі слова. В матеріалі є журналістський коментар, що містить критичне зауваження щодо неетичності окремих слів В.Ющенка, а також коментар Ю.Тимошенко, яка вважає, що це не її голос, і що це чорний піар, який розпочинає виборну кампанію. Далі текстовий виклад телефонної розмови. На одному зі сайтів була пропозиція послухати аудіозапис й індефікувати голоси. Звісно я послухала звуковий варіант розмови. Про ідентифікацію голосів, зважаючи на можливості монтажу комп’ютерних програм, говорити не буду. Приймемо за версію, що це була реальна телефонна розмова. Але коли вона відбулася? Навіть студент-журналіст першого курсу знає, що найпростіше журналістське повідомлення повинно відповідати на запитання: Хто? Що? Де? Коли? Розмова в аудіозапису обірвана. А текст такого враження не справляє. Вирішила ще почитати текст і порівняти текст з телефонною розмовою. Почала відкривати сайти інтернет-видань, що містили їх, а вони не відкриваються, або взагалі на них немає вже такого матеріалу. Користувалася однією програмою, хоча маю й інші. Відкриваю сайт БіБіСі, немає там ніякого матеріалу про телефонну розмову. Текстовий, а згодом і звуковий матеріал зникли. На годиннику була 9.08. Вважаю, що комп’ютерні адміністратори зняли ці матеріали. Вибачте за нескромність, але мушу пояснити. І як фахівець із журналістської етики, з 1991 року читаю цей предмет в університеті, захистила докторську дисертацію „Ціннісно-етичне регулювання журналістської етики в Україні”, окрім того, читаю курс „Правові норми журналісти”, і як людина, якій болять етичні проблеми ЗМІ, вважаю, що маю моральне право оцінити ці матеріали інтернет-видань. Загальновідомо, що записи телефонних розмов є не тільки порушенням журналістської етики, а й Кримінального Кодексу України, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, за яким здійснюється судочинство в світовому суді у Гаазі. Декларація принципів поведінки журналістів Міжнародної федерації журналістів у редакції 1986 року зазначено у п.4: „Отримуючи інформацію, фотографії і документи, журналіст повинен використовувати тільки чесні методи”. В п. 5 записано: „Журналіст повинен зробити все для виправлення чи спростування інформації, що може завдати серйозні збитки.” Порушено традиційні етичні принципи журналістської етики. Почитавши і послухавши матеріал, не зрозуміла соціального значення інформації в предметі розмови В.Ющенка і Ю.Тимошенко.
Щоб виправдати журналістське порушення норм етики і права (збір інформації забороненими методами й розповсюдження компрометуючої інформації), треба аргументувати використання заборонених методів, без яких неможливо зібрати інформацію про суспільно небезпечні факти. В наведеному матеріалі немає суспільно небезпечних фактів, щоб виправдати поведінку журналістів. Лайливі слова? Так це неетично. Але це не гостра соціальна проблема. Президент ними ображав себе. Так, неетично спілкувався із жінкою-політиком. Та Юлія Володимирівна Тимошенко не обурювалася, коли Віктор Андрійович Ющенко себе лаяв при ній. Телефонна розмова – не офіційна, а приватна. Погоджуюся, що, це піар на користь Ю.Тимошенко, а не продуманий журналістський матеріал, що свідчить про політичну заангажованість українських журналістів.
Поділяю думку президента Академії української преси, професора Валерія Феліксовича Іванова: „Грубим порушенням журналістської етики є пряма участь журналістів у політичній боротьбі. Журналіст, який виступає на боці будь-якої політичної сили, вже не може бути об’єктивним і неупередженим.” Моя довіра до неназваних з етичних міркувань інтернет-видань, що обнародували згадану інформацію, чесно кажучи, впала. Крім того, прийшла до висновку, що регулювання моральних проблем в інтернет-виданнях здійснюється технічно – системними адміністраторами. В ідеалі в демократичній державі мало б переважати саморегулювання порушень моралі в ЗМІ, відновлення статус-кво. Журналісти інтернет-видань мають інформувати суспільство, не порушуючи прав і свобод інших громадян.
Та повернемося до Інтернет-етики як науки, яка сьогодні ще в стадії становлення. В Інтернеті є вже окремі проекти кодексів інтернет-етики. Комп’ютерні професіонали обговорюють їх разом із проблемами Інтернет-етики.
Гострою моральною проблемою для окремих інтернет-видань є комерційна реклама, розміщена недоречно. За міжнародними вимогами до рекламістів, першим принципом є принцип ідентифікації, тобто реклама в ЗМК має бути означена, відділена від журналістських текстів. Суперечить здоровому глузду, дратує, не дає можливості зрозуміти ні журналістського матеріалу, ні рекламу поєднання в одному тексті інформаційного повідомлення і рекламної пропозиції. Така реклама є прихованою, що не відповідає професійній етиці журналіста. На сайті „Проновости” 30 червня 2007 року були вміщені російською мовою дві замітки, що мали в одному тексті рекламу послуг і товарів. Ось уривок замітки „Ведущего „Момент истины” обвиняют в кливете”: „Похоже, для журналистского мира настали не самые лучшие времена. печать брошюр, типография. Достаточно вспомнить потрясшее общественность убийство специального корреспондента НТВ Ильи Зимина. Встраиваемая бытовая техника Технохит-плиты, стиральные машины, холодильники. Хотя следствие установило не только подробности происшедшего, но и личность главного подозреваемого, потенциальный убийца до сих пор водит милицию за нос, то появляясь, то снова пропадая прямо перед приездом оперативных групп.. Помощь в оформлении строительных лицензий. Чтоб дома была весна, купите кондиционеры в Интернет-магазине сегодня... Очень быстрый хостинг – со скоростью звука”. Весь текст було подано курсивом. Дотримання орфографії та пунктуації в тексті збережено. В замітці йдеться про вбивство людини і поряд реклама вбудованої техніки. Не по-людськи, без поваги до мертвого журналіста і читачів сайту.
Ще однією проблемою інтернет-видань є відсутність оптимізації сайту під різні програми перегляду (броузери) та операційні системи, що призводить до курйозів. Так, цього ж дня на одному з українських сайтів було накладено текст анонсу „Грядет лавина новых технологий” на текст анонсу „Зерновой ОПЕК „на троих” может окончиться похмельем”. А на текст анонсу „Холоднокатанная российско-украинская дружба» було накладено фотографію з анонсу „Киевский автовокзал: новый передел”. Прочитати щось на моніторі не було ніякої можливості. Коли роздрукувала сторінку, всі втручання на папері були відсутні. Турбота про користувачів та про зручність прочитання ними матеріалів – теж проблема комп'ютерної етики, і цим повинні займатися програмісти та дизайнери сайту.
Журналісти інтернет-видань мають завжди пам’ятати про проникність в їхні матеріали сторонніх, які можуть вставляти свої матеріали, знімати, скорочувати, псувати, адже окремо існує етика хакерів, що відзначається нехтуванням етичних засад заради задоволення власних амбіцій, демонстративного показу своїх знань і вмінь, часто скерованих на шкоду, зло. Це в принципі суперечить ідеї добра, що є головною в будь-якій етиці, дотичній до журналістики. Етика хакерів не відповідає гуманізму – основному критерію морального вибору в демократичному суспільстві й основному критерію професійної етики журналістів.
Тривала робота за комп’ютером змінює уяву про допустиме і недопустиме у комп’ютерних професіоналів. Дехто з апологетів етики злісних хакерів твердить, що остання основана на свободі слова в Інтернеті. Цей аргумент можна спростувати. Свобода слова – це не вседозволеність: що хочу і як хочу, так і виражу себе. Ні. Свобода слова в демократичному суспільстві, до якого ми так прагнемо, – це в, першу чергу, усвідомлення своєї відповідальності за кожне слово, розуміння вплив на читачів своїх висловлених чи написаних думок. Народна мудрість діє й тут: слово – не горобець, випустиш – не піймаєш.
На які етичні вимоги мають спиратися журналісти, що збирають інформацію в Інтернеті і працюють у комп’ютерних мас медіа? Варто пам’ятати не тільки основний критерій морального вибору демократичних журналістів – гуманізм, за яким журналісти мають всю свою діяльність підпорядкувати служінню людям, захисту їх прав і свобод, а й пригадати функції мас медіа. Крім вже названої інформативної, всі ЗМК мають виконувати ще регулятивну функцію (за професійною етикою журналістів інформація має бути скерована на добро людям, а не на „самопіар”); функцію контролю за владою, розбудовою демократії; виховну функцію (певною мірою своїми матеріалами давати позитивні зразки поведінки, діяльності), освітню (інформація має мати науковий характер, бути просвітницькою); рекламну функцію (рекламувати дозволені товари, послуги, ноу-хау, політичних осіб, партії, блоки, соціальні цінності: здоровий спосіб життя, захист довкілля), але з ідентифікацією реклами відділенням її від журналістських матеріалів, як того вимагають Міжнародні принципи рекламіста, законодавство усіх країн; рекреативну функцію (не набридати, не нав’язуватися, давати можливість людям відпочити); гедоністичну (тобто через текст, зображення, звук нести насолоду, приємність).
Зігфрід Вайшенберг у вже згаданій книзі „Новинна журналістика” пишучи про етику інтернет-журналістики, зазначає: „Важливо при цьому спиратися на випробувані професійні стандарти та без потреби не піддавати сумніву дотеперішню концепцію сучасної медійної комунікації” . А суть її в служінні людям, суспільству, прогресу.
Таким чином, журналісти інтернет-видань мають віддавати перевагу обов’язковим професійним етичним вимогам, що вже давно зафіксовані у міжнародних і національних документах з журналістської етики. До міжнародних, чинних в Україні, можна віднести: Кодекс етики журналістів країн-членів ООН, Кодекс етики журналістів країн-членів Ради Європи, Міжнародні принципи журналістів Міжнародної федерації журналістів, членом якої є Національна спілка журналістів України з 1992 року. Кожна країна має свої національні кодекси, канони журналістської етики. В Україні для членів Національної спілки журналістів Україні чинний Кодекс професійної етики українського журналіста в редакції 2003 року. Є Кодекс журналістської етики, створений Комісією з журналістської етики, підписантом якого може стати будь-який журналіст, будь-якого ЗМК, погодившись дотримуватися його етичних вимог. Їх можна легко знайти на сайтах цих організацій.
 

Структура редакційного кодексу інтернет-видання
 

У редакціях якісних ЗМІ країн старої демократії є редакційні кодекси етики. Редакція інтернет-видання може створити аналогічний кодекс, врахувавши особливості свого ЗМІ, специфіку роботи представників різних комп’ютерних професій, що працюють в інтернет-виданні. Такі редакційні кодекси дають ознайомитися комп’ютерним фахівцям, журналістам, яких приймають на роботу. Вони повинні його підписати разом із контрактом.
Скласти редакційний кодекс неважко. Структура проста. Преамбула містить мету кодексу. Далі три частини. Перша частина – принципи діяльності журналістів Інтернет-видання. Друга частина – етичні норми діяльності журналістів. Третя частина – етикетні правила поведінки журналістів. Четверта частина – етикетні правила користування локальною (редакційною) мережею. Заключна частина обов’язково містить відповідальність за порушення визнаних етичних вимог і механізм регулювання порушень редакційного кодексу етики Інтернет-видання.
Для прикладу, преамбула редакційного кодексу: Цей кодекс створений з метою захисту свободи слова, свободи ЗМІ в Інтернеті, захисту прав людини на правдиву, неспотворену, достовірну інформацію, для підвищення професійної відповідальності комп’ютерних працівників інтернет-видань та саморегулювання порушень комп’ютерної журналістської етики.
Частина перша має містити принципи комп’ютерної журналістської етики, тобто цінності, основні орієнтири журналістів комп’ютерних ЗМІ. Принципи є універсальними, основоположними і стосуються всіх ЗМК. Можна використати принципи з міжнародних документів. Принципи МФЖ: правдивість, об’єктивність, соціальна відповідальність, чесність, доступність інтернет-інформації, повага приватного життя й людської гідності, повага громадських інтересів, повага загальнолюдських цінностей і багатомаїття культур, сприяння усуненню війн, іншого зла людства, відкритості ЗМК.
Принципи журналістської етики країн-членів Ради Європи: зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики; свобода слова в друкованих і електронних ЗМІ; незалежність від політичної влади і тиску груп, що мають особисті інтереси, або громадських органів; збереження критичності.
Етичні норми журналістів країн-членів Ради Європи:
- повага до права громадськості бути точно інформованою про факти та події;
- збір інформації чесними (законними) методами;
- чесність в інформуванні, коментуванні, критиці, утриманні від невиправданого втручання у приватне життя, наклепів (дифамації), необгрунтованих звинувачень;
- виправлення будь-якої друкованої або переданої в ефірі інформації, що виявилася неточною, помилковою;
- збереження професійної таємниці щодо джерела інформації;
- утримання від пропаганди насильства, ненависті, нетерпимості на расовій, національній, статевій, сексуальній, мовній, релігійній, політичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.
Звісно, що в редакційному кодексі, мають бути особливі етичні вимоги, що відображають специфіку роботи інтернет-видання. Основою можуть бути кодекси різних комп’ютерних фахів США. Для цього можна використати кодекси: Асоціації менеджерів комп’ютерних технологій, Асоціації розробників комп’ютерних технологій, Асоціації користувачі інформаційних технологій, Асоціації сертифікованих комп’ютерних професіоналів. Є серед них міжнародні і національні документи.
Міжнародна федерація з комп’ютерних технологій (IFIP) рекомендувала національним організаціям розробляти власні варіанти кодексів комп’ютерної етики з врахуванням місцевих, національних, культурних традицій і фахових особливостей, звернувши увагу на такі принципи:
- суспільна і фахова відповідальність;
- рівноправність партнерів у комунікаціях;
- точне й добросовісне виконання професійних обов’язків;
- загальнодоступність комп’ютерних засобів комунікації;
- повага таємниці, недоторканість приватного життя;
- не розпалювати расову, національну, етнічну, релігійну ворожнечу;
- не закликати до знищення існуючого ладу;
- не красти чужу інформацію;
- не змінювати чужі тексти, зображення;
У 80-і роки в США національна Асоціація комп’ютеробудівництва розробила для комп’ютерних професій „Кодекс професійної поведінки”, що містить загальні принципи: чесність, компетентність, відповідальність, професіоналізм, забезпечення благополуччя людства. Він не працював на практиці, тому що містив лише принципи, замість всієї системи етичних вимог та добре продуманого механізму відповідальності.
До редакційного кодексу комп’ютерної етики журналіста можуть увійти етичні норми Тіма О'Рейлі і Джиммі Вейлс, що створили Кодекс поведінки для блогерів (КПБ). Проаналізувавши кодекс Тіма О'Рейлі і Джиммі Вейлса, ми виділили такі принципи: відповідальність, порядність, об’єктивність, захищеність, відкритість, чесність, і сформулювали відповідні етичні норми для інтернет-видань:
1. Принцип відповідальності. Етична норма 1: Журналіст бере на себе відповідальність за власні і чужі слова, вміщені на сайті комп’ютерного ЗМІ. В КПБ „1. Блогер бере на себе відповідальність не тільки за власні слова, але й за коментарі, вміщені у його щоденнику.”
2. Принцип порядності. Етична норма 2: Журналіст ніколи не має говорити в онлайновому спілкуванні те, чого не сказав би співбесіднику у реальному житті. В КПБ „2. Інтернетники ніколи не повинні говорити в онлайновому спілкуванні те, чого не сказали б в лице співбесіднику у реальному житті.”
3. Принцип об’єктивності. Етична норма 3: Журналісту варто поспілкуватися з людиною реально, перш, ніж написати чи відповісти йому через комп’ютерні мас медіа. В КПБ „3. Прописується поговорити зі співбесідником приватно, перш ніж відповісти публічно.”
4. Принцип захищеності. Етична норма 4: Редакція, журналісти мають вжити заходи, якщо когось ображають в комп’ютерних мас медіа. В КПБ: „4. Блогер повинен вжити заходи, якщо будь-хто ображає опонента.
5. Принцип відкритості. Етична норма 5: Редакції Інтернет-видань мають право заборонити анонімний форум чи коментарі. В КПБ: „5. Блогер може заборонити анонімні коментарі.”
6. Принцип чесності. Етична норма 6: Редакції, журналісти мають моральне право ігнорувати онлайнових провокаторів. В КПБ: 6.”Рекомендується ігнорувати онлайнових провокаторів. Деякі етичні вимоги зводяться до простих загальнолюдських етикетних норм поведінки. Чимало журналістів знають, що не можна говорити людині в Інтернеті те, що не зможеш повторити безпосередньо спілкуючись, пам’ятають про те, що неетикетно спілкуватися з анонімами і, ліпше ігнорувати повідомлення провокаторів – не отримавши відгуку, вони втратять до вас інтерес.
До проекту кодекса комп’ютерної етики можуть також увійти правила з Netiquette – це правила поведінки в кіберпросторі, створені 1994 року.
До третьої частини редакційного кодексу інтернет-видання мають увійти етикетні правила, в яких відображено різні проблемні моменти комп’ютерного спілкування: електронною поштою, в телеконференціях, форумах, чаті.
Для прикладу правила етикету для роботи з електронною поштою:
1. Завжди пишіть осмислене персональне ім’я, яке нікого не ображає.
2. Коректно вказуйте персональне ім’я адресата.
3. Називайте тему листа. Уникайте багатослівних, беззмістовних назв.
4. Змінюючи тему, змінюйте назву теми листа.
5. Вибирайте стислий, коректний стиль листа. Висловлюйтесь точно.
6. Якщо знаєте відповідь на запитання, відповідайте вдумливо.
7. Вставляйте в листи короткі цитати-уривки чужих листів, на які відповідаєте, але не весь лист.
8. Відділіть чуже послання від свого. Для цього використовують знак >.
9. Не пишіть лист великими буквами, що еквівалентно крику.
10. Небажано експериментувати зі шрифтами.
11. В листах не змішуйте ділову й особисту інформацію.
12. Не надсилайте без шифрування дуже особисті листи.
13. Підписуйте листа, щоб Вас могли ідентифікувати.
14. Не забудьте поставити додатково контактні телефони, факс.
15. Не забувайте про чарівні слова: прошу, будь ласка, дякую.
16. Використовуйте для передачі емоцій смайлики – символи, що нагадують лице. Існують сотні смайликів. Найпоширеніші: усмішка, радість , смуток, іронія . Смайлики замінюють жести, але зловживати ними, як і жестами в реальному житті, не варто.
17. Не розсилайте листи без попереднього повідомлення.
18. Не посилайте незамовлену кореспонденцію чи рекламу.
Перш ніж, відіслати листа, перечитайте його. Подумайте як його сприймуть.
1. Працюючи в телеконференціях чи форумах пам’ятайте, що спілкуєтеся з людиною. Ставте завжди себе на її місце. Не ображайте, уникайте двозначності. Не забувайте, що Ваші слова фіксуються і можуть повернутися до Вас і Вам нашкодять.
2. Дотримуйтеся професійних етичних вимог і законів.
3. Поважайте час і можливості інших. Не займайте лінії передачі.
4. Не робіть розсилку для всіх, а тільки тим, кому потрібна Ваша інформація.
5. Пишіть грамотно – це Вас характеризує.
6. Не поширюйте чутки. Перевіряйте інформацію, перш ніж її надіслати.
7. Будьте терплячими й не провокуйте конфлікт.
8. Не використовуйте грубих, лайливих слів.
9. Отримавши багато відповідей на свої запитання й репліки, дайте одну відповідь всім.
10. Неетично читати електронну пошту колег.
11. Не вказуйте комусь на помилки, а допомагайте їх виправити.
12. Пересилаючи великі файли, робіть це ліпше ввечері, або вночі.
13. Не грайте в ігри на робочому комп’ютері.
14. Не блукайте Інтернетом без потреби, а працюйте.
Остання частина редакційного кодексу журналістської етики стосується відповідальності й регулювання порушених етичних вимог. Відома європейська практика, коли журналістів, комп’ютерних працівників спочатку попереджали, далі виносили догану в наказі редакції до трьох разів, штрафували (за що і як кожна редакція може визначити самостійно). В кодексі варто передбачити і останню міру покарання – звільнення з роботи. Якщо такі пункти будуть у кодексі і працівник, якого беруть на роботу в редакцію інтернет-видання, їх підпише, після третього, або після першого грубого, передбаченого в законі порушення, працівника можуть звільнити з роботи.
Відсутність останньої частини в кодексі, письмове невизнання журналістом, іншим комп’ютерним професіоналом без підпису кодексу, непослідовність керівників щодо його дотримання, не регулювання моральних проблем, призводить до втрати авторитету ЗМІ, зменшенню відвідувань, не відвідуванню, не посиланню на сайт, що рівнозначно смерті інтернет-видання. Все взаємопов’язане з дотриманням етичних вимог, і хочуть того комп’ютерні фахівці, чи ні, їхній успіх напряму залежить від добровільного визнання і дотримання етичних вимог, зафіксованих у кодексах журналістської етики.

Стаття розкриває, на які види етики мають спиратися журналісти інтернет-видання, показано стан дослідження комп’ютерної етики, зв’язок професійної етики журналіста, інформаційної, комп’ютерної етики, Інтернет-етики. Автор розкриває складові комп’ютерної етики журналіста, описує структуру, вимоги та методику розробки редакційного кодексу інтернет-видання.

Olena Kuznetsova: “Computer ethics of journalists”.

The article opens kinds of ethics, upon which journalists of web-media are to lean, using computer technologies. The article also shows the state of research of computer ethics, tie of professional ethics of journalists, information ethics, computer ethics, Internet ethics. The author reveals the components of computer ethics of journalists, describes the structure, demands and methods of elaboration of editorial code of web-media.