Мазепа Уляна

Про складність дорослішання в товаристві мас-медіа.

Сучасні діти часто зіштовхуються з насиллям в мас-медіа. Деякі психологи стверджують, що підлітки виступають в ролі пасивних споживачів засобів масової інформації. Через це вони навчаються сприймати трагедію чи жорстокість як дещо цілком звичне, або розвивають в собі прагнення до грубої й натуралістичної поведінки. Іноді вони моделюють її, орієнтуючись на банальні чи дивні події, побачені на екрані. Ми все ще дуже мало знаємо про складність наслідків дорослішання в товаристві мас-медіа. Не випадково ця гостро актуальна суспільна тема приковує до себе увагу дослідників.

Стурбованість батьків і спеціалістів викликає навала агресії, що демонструє телебачення. Навіть анонси телепрограм не назвеш вільними від демонстрації сексу і насилля.

Люди навчаються не лише на безпосередньому досвіді, але й спостерігаючи за поведінкою інших людей і наслідками їхньої поведінки. З цих спостережень вони також виводять основні правила поведінки і формують принципи дій.

Наведемо для прикладу один з експериментів американського психолога Бандури, в якому діти спостерігали в коротких фільмах поведінку різного рівня агресивності. Одна група дітей дивилась фільм, в якому агресивна поведінка винагороджувалась; друга – в якому вона каралась; третій групі демонстрували фільм з неагресивною поведінкою. Четверта група взагалі не переглядала фільму. Діти, які бачили винагороду агресії, після перегляду фільму поводились більш агресивно в своїх іграх, в той час як ті діти, які бачили приклад покараної агресії, були менш агресивними.

Починаючи з лабораторних досліджень, розпочатих Бандурою і його колегами в 1960-х роках, було зібрано значну кількість даних про вплив телевізійного насилля на соціальну поведінку. Ці праці показали, що тривала демонстрація насилля по телебаченню може призвести до: 1) зростання агресії; 2) послаблення факторів, що стримують агресію; 3) притуплення чутливості до агресії.

Інша група вчених на чолі з професором Іроном [Eron et al, 1987] провела польові дослідження серед школярів третього року навчання (875 хлопчиків і дівчаток) для вимірювання впливу демонстрації насилля в різноманітні періоди часу поза лабораторними умовами. Основним відкриттям цього початкового дослідження було те, що восьмирічні діти, які віддавали перевагу телевізійним програмам, що показують насилля, були найбільш агресивними в школі. Через десять років вчені провели повторне дослідження 427 з цих дітей, щоб вивчити зв’язок між кількістю і змістом телевізійних програм, які вони дивились у віці восьми років, і тим, наскільки агресивні вони стали тепер. Виявилось, що часте споглядання насилля у восьмирічному віці певною мірою проектувало агресивність у віці 18 років. У дітей, котрих вважали агресивними їх восьмирічні ровесники, спостерігалась стабільна агресія в поведінці продовж 10 років.

 

Наше дослідження впливу демонстрації агресї по телебаченню та впливу друкованих видань на особистість підлітка, про яке мова йтиме далі, проходило на базі львівських шкіл в 1999-2000 н.р. У ньому приймали участь 64 підлітки. Ми використовували Шкалу самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна та Особистісний опитувальник FPI.

Група з 30 осіб (експериментальна група) дивилась фільм “Поліцейський маніяк – 2” зі сценами вбивств, а група з 34 осіб (контрольна група) в цей час не дивилась жодного фільму. Після цього проводилось кінцеве замірювання з використанням тих самих методик.

Під час перегляду фільму підлітки були досить напружені, збуджені. На демонстрацію найбільш критичних ситуацій учні реагували голосними вигуками, недоречними жартами та сміхом для того, щоб зняти напруженість; спостерігались також різкі спалахи агресії та дещо демонстративна поведінка окремих підлітків. Були серед учнів і такі, що досить спокійно реагували на найбільш агресивні моменти. Під час кінцевого замірювання підлітки все ще залишались під впливом вражень від переглянутого щойно фільму.

Після демонстрації фільму в експериментальній групі показники за цими ж шкалами зросли, особливо за шкалою дратівливості та шкалою спонтанної агресивності. Проте, слід відмітити невеличку групу осіб (» 15%), на яких демонстрація агресії по телебаченню мала релаксуючий вплив, агресія по телебаченню дозволила їм зняти надмір власної агресивності та збудливості. А в контрольній групі, котра не дивилась фільму, при кінцевому замірюванні показники за шкалами знизились.

В іншому експериментальному дослідженні приймали участь підлітки середньої школи, загальною кількістю 23 особи, серед них 7 хлопців та 16 дівчат.

Спочатку замірювали певні особисті характеристики за допомогою запитальника FPI та Шкали самооцінки рівня тривожності Ч. Спілбергера, а через два тижні читали окремі статті з журналів Cool та Cool–Girl з інформацією про інтимні стосунки та показували еротичні ілюстрації. Потім проводилось кінцеве замірювання.

Результати проведених нами досліджень дозволяють відзначити, що демонстрація агресії в засобах масової інформації має значний вплив на підвищення рівня ситуативної тривожності, на спонтанну агресивність , дратівливість підлітків. Хоча нами були виявлені особи, на яких ця інформація, як і в попередньому дослідженні мала релаксуючий вплив. Оскільки у цих підлітків при попередньому замірюванні за шкалами спонтанної агресивності, реактивної агресивності та дратівливості показники були вищими, ніж у решти, то журнальна еротика дозволила їм зняти надмір власної агресивності та збудливості.

Які кроки можемо здійснити проти агресивної поведінки? Психологи радять батькам заохочували неагресивну поведінку своїх дітей, намагатись відгородити їх від теленасилля, завчасу оцінюючи зміст програм. Доцільно переглядати телевізійні програми разом з дітьми і коментувати їх, збуджуючи чутливість до страждань, що викликані актами насилля. Однак лише дотримання цих рекомендацій не вирішить проблеми. Тому, вважаю, іншим способом вирішення проблеми може стати громадський контроль подібної продукції у телепростірі.

Уляна Мазепа, психолог.

 

“How to grow up in the mass-media society.”

Mazepa U.

 

Key words: media violence, violent television, observational learning.

 

Львівська обл. дитяча спеціалізована клінічна лікарня.

Тел.: (0322) 70-34-79.